ТЕМА ТИЖНЯ " МІЙ СКАРБ МОЯ РОДИНА "

 

Сьогодні ми поговоримо про традиції.

Рід наш багатий на традиції, свята й обряди, прекрасний духовністю, оскільки з найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали той келих мудрості і здоров’я нації з покоління до покоління.

Сьогодні ми поговоримо про ті звичаї та обряди, які були в кожній родині.

Вагітність, народження та хрещення дитини

 Уперше зі звичаями людина стикалась ще до свого народження. Жінку при надії оберігали від несподіваних та неприємних речей. Наприклад, їй забороняли дивитися на змій, зустрічати калік, сліпих чи хворих, стикатися зі смертю. У багатьох регіонах існували спеціальні ритуали, які мали захистити і жінку, і дитину. Наприклад, гуцулки одягали чоловічі штани, щоб відволікти увагу злих сил. Уважалося, що, чим менше людей знають про майбутнє поповнення родини, тим легше пройдуть пологи.

Ще у стародавні часи вірили про таємний зв'язок ще ненародженої дитини з вчинками вагітної жінки. Коли жінка була вагітна, то їй було заборонено дивитися через щілину, бо вірили, що дитина, яка народиться, буде косоока. Люди вірили, що вагітній жінці не можна торкатися рукою свого обличчя, коли вона злякається вогню (пожежі), бо дитина матиме на лиці червону пляму. Якщо жінка доторкнеться до іншого місця тіла, наприклад, до шиї, то у дитини на тому місці буде червона цятка — «вогник». Вірили і вірять донині, що вагітній жінці не можна відмовити, коли вона прийде щось позичити. Сусідці, яка не позичить вагітній, наприклад, хліба, солі, муки тощо, все в хаті чи в коморі погризуть миші. 

Безліч обрядів були пов'язані безпосередньо з підготовкою до пологів. Повитуха мала розв'язати всі вузлики на одязі жінки, відімкнути замки та розплести коси — усе це мало на меті полегшити протікання пологів. Також існував цілий ритуал перерізання пуповини: хлопчикам на сокирі чи поліні, дівчаткам на веретені чи гребені, щоб прищепити їм основні навички. Пуповину дитині перев’язували конопляною пряжею (коли вже більше дітей мати не хотіли — лляною). 

 Важливим обрядом після народження була перша купіль. До води додавали свячену воду, лікарські трави та різні предмети (монети, голки, шматок хліба, зерно тощо). Воду з купелі виливати в місці, де ніхто не ходить. Скупану дитину обсушували біля палаючої печі — це було обрядом прилучення до родинного вогнища. А також запалювали свічку, яка мала оберігати дитину та породіллю від злих сил.

Після пологів повитуха проводила обряд очищення себе та породіллі свяченою або непочатою (вперше зачерпнутою вранці з криниці) водою. Вона скроплювала жінку водою та давала тричі їй ковтнути води або ж змивала долонею її обличчя та руки. Породілля мала злити на руки повитухи воду та обдарувати її хлібом-сіллю, шматком полотна, хусткою чи наміткою.

Характерною рисою народного обряду при народженні дитини є одвідки. Обряд відвідування жінки після пологів старий як світ. Цей обряд дуже розповсюджений серед слов'янських народів. Одвідки відбувалися в першу неділю після народження дитини. На одвідки ходили родички, сусідки, куми та жінки з села — тільки жінки! Чоловікам і дітям було заборонено. Також заборонено було заходити дітям, парубкам і чоловікам до хати, в якій жінка народила малу дитину. 

 Особливим ритуалом було хрещення дитини. Малюка загортали в біле полотно, крижмо, на якому не мало бути жодних малюнків чи візерунків: «Тільки не з квіточками, бо буде лице цяточками». До церкви малюка несуть хресні батьки, вони ж перебувають з ним під час обряду. За хресних найчастіше брали далеких родичів чи друзів, адже якщо в родині траплялось горе, то саме хресні дбали про подальшу долю дитини. Відмова йти хресними вважалась ганьбою. 

Під час хрещення дитині давали ім’я. Найчастіше нарікали малюка куми або ж повитуха. Вибір імені залежав від церковного календаря (на день якого святого припало народження). Тому традиційно наші предки святкували не день народження, а іменини або ж день янгола. Значна увага приділялася поводженню дитини під час обряду. Якщо малюк чхав, то житиме довго та не хворітиме, плач дитини також віщував здоров’я та довголіття, якщо дитина спокійно лежала та дивилась на священика — буде спокійною та хазяйновитою. Після хрещення малюка клали на кожух та обносили довкола столу.

Із обрядовістю пов’язані й хрестини (гостина після хрещення). На них запрошували повитуху, родичів, сусідів. Кожен гість приходив у дім з подарунком для маляти. На Гуцульщині жінки приносили полотно, хліб, зілля для купелі, а чоловіки кидали в купіль монети. На Поділлі прийнято було дарувати продукти: борошно, зерно, яйця тощо. На Покутті — городину: боби, квасолю тощо. Пригощали гостей спеціальною кашею, яку варила повитуха. Хрестини завжди справляли пишно, готували найкращі страви. Батько запрошував музик, які грали веселих пісень (однак танців не було — це могло зашкодити немовляті чи породіллі).

Цікавий наш традиційний обряд «пострижин», тобто першого стриження волосся дитини. Інколи роблять це зразу на хрестинах, іноді пізніше, аж до п’ятого року життя. Дитину саджають на вивернутий вовною вверх кожух — знак повноти й добробуту. Хтось, дуже часто, власне, хресний батько, вистригає по жмуткові волосся над чолом, над потилицею та над обома вухами. В давнину існував для хлопців обряд «посадження на коня», бо ж чоловік мав бути лицарем-войовником і вміння їздити на коні було основним. Усі ці обряди — введення дитини в життя і в родину та охорона від «зла». 

Подальше життя людини також супроводжувалось обрядовістю: перша сорочка, обряди дівування та парубкування.

Передвесільні та весільні обряди

 Наступним важливим етапом життя вважалося весілля. Весільні обряди поділятися на сватання, заручини, дівич-вечір та, власне, весілля. Під час сватання представники родин домовлялися про весілля. Інколи дівчина не давала згоди на шлюб і повертала сватам хліб, а молодому в подарунок передавала гарбуз або макогін. Після сватання влаштовували заручини, які починались із обряду посаду.

Під час нього молоді висловлювали згоду на шлюб, а родини освячували цей намір. Символами єднання пари були рушник та хліб. Пару виводили на посад, староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху руку хлопця та перев’язував їх рушником. Після цього дівчина в’язала старостам рушники, а всім присутнім роздавала хустки, полотно або ж сорочки. 

 Наступним етапом був дівич-вечір. Його влаштовували напередодні весілля, і він мав символізувати прощання з самотнім життям. Проводили це прощання окремо в оселі і молодого, і молодої. 

Поки молоді прощались із самотнім життям коровайниці готували весільний коровай та печиво (шишки, дивні, калачики, теремки, полюбовники). Робити коровай запрошували жінок, які були щасливі у шлюбі, щоб і майбутня пара також мала родинне щастя. Бгання тіста супроводжувалось обрядами та співами. Кожен символ на весільному короваї мав сакральне значення. 

Весільний обряд починався з одягання молодої. Весільне вбрання мало не лише показати вроду та статус дівчини, але й захистити її. Кожна деталь строю несла своє значення: від сорочки до квітки на вінку. 

Особливим обрядом було покривання голови дівчини, що символізувало її перехід до когорти заміжніх жінок. Дівчину саджали на лаві на подушку, знімали вінок, розплітали косу і переплітали в дві коси, які закладали довкола голови, а зверху вдягали намітку чи очіпок. Відтепер дівчина вже не мала права з’являтися на люди з непокритою головою.

Наступні обряди молодої родини були тісно пов’язані з будівництвом власного житла, народженням дітей та їх вихованням. 

Сімейні традиції роблять сім’ю дружною, родинні зв’язки стають міцнішими і переважає взаєморозуміння, значно зменшується число сварок. Якщо шанують статути сім’ї, результатом буде: діти будуть прислухатися до думки батьків;  батьки в свою чергу, проявляють більше розуміння до труднощів дітей і знаходять оптимальний варіант їх вирішення. Життєвий досвід передається від покоління до покоління не для того, що б показати свої досягнення.

Сім'я - це щастя, любов і удача,
Сім'я - це влітку поїздки на дачу.
Сім'я - це свято, сімейні дати,
Подарунки, покупки, приємні витрати.

Народження дітей, перший крок, перший лепет,
Мрії про хороше, хвилювання і трепет.
Сім'я - це праця, один про одного турбота,
Сім'я - це багато домашньої роботи.

Сім'я - це важливо!
Сім'я - це складно!
Але щасливо жити одному неможливо!

Сьогодні я пропоную Вам обрати для себе сучасні традиції.

Традиції можуть бути дуже простими, такими як читання дитині казки на ніч, вечірній перегляд кінофільмів з попкорном щоп'ятниці або обговорення за обіднім столом того, за що ви вдячні долі. Традиції – це «клей», який скріплює сім'ю. Усі ми дуже зайняті люди, а маленькі традиції сприяють підтримці та зміцненню сімейних зв’язків.

Ось шість ідей, які допоможуть вам розпочати.

Оцініть те, чим ви вже займаєтесь разом

Перед тим як розпочати вводити нові традиції, проаналізуйте й оцініть те, що ви вже робите всією сім'єю. Що ви робите на свята? Як ви відзначаєте дитячі дні народження? Чи святкуєте ви перші або останні дні у школі? Як щодо сезонних заходів, таких як спільне прибирання новорічної ялинки або розфарбовування крашанок?

Подумайте всією сім'єю, наскільки важливі для вас такі заняття. Наприклад, те, що батько раніше забирає свого маленького іменинника зі школи, відводить у кафе й потім півдня дозволяє робити все, що він забажає – і лише удвох. (Донька катається на роликах, а потім разом з татом вирушає купувати аксесуари та меблі для свого лялькового будиночка.)

Сімейні традиції повинні бути веселими, частими, гнучкими та простими, тоді їх неодмінно чекає успіх. Складіть список занять, які ви вже систематично робите всією сім'єю, удоскональте ті з них, які можуть стати вашими постійними традиціями.

Створюйте щоденні традиції

Традиції не повинні бути складними . Існує багато дій, які здійснюються вами щодня, і якщо робити їх послідовно, вони можуть стати дбайливо збереженими традиціями, які згодом ваші діти з любов'ю передадуть своїм дітям.

Наприклад, відхід до сну. Традиції відходу до сну в наш час у занепаді, тому що багато сімей перебувають у стані стресу після довгого напруженого дня. Найчастіше діти допізна не лягають спати: дивляться телевізор, обмінюються повідомленнями, грають у відеоігри або роблять домашні завдання. Багато маленьких дітей засинають за межами своєї кімнати, і батьки переносять їх у ліжко. У такій ситуації традиція відходу до сну, яка включає в себе обговорення подій дня, розповідь цікавих історій або читання, стає неможливою. Якщо це стосується й вашої родини, необхідно вжити заходів, щоби поступово відновити спокійну процедуру відходу до сну.

Багатьом сім'ям стає все важче систематично збиратись за сімейною вечерею. Але якщо неможливо зібрати всю родину після трудового дня, чому не робити цього за сніданком? Чашка повітряних пластівців і смачне какао – це чудовий спосіб почати свій вихідний день на позитивній ноті та згуртуватись, перш ніж усі члени сім'ї розійдуться по своїх справах. Якщо у вас є домашня тварина, ви можете також ввести традицію, пов'язану з турботою про неї.

Наприклад, щодня перед вечерею діти по черзі виводять собаку на прогулянку. Собака буде з нетерпінням чекати виконання цієї традиції, яка до того ж – чудовий спосіб трохи розім'ятись і подихати свіжим повітрям як для дітей, так і для вихованця.

Традиція «червоної тарілки»

Деякі з вас, можливо, чули про традицію «червоної тарілки» і навіть інтегрували її у свою сім'ю. Ідея полягає в тому, що червоною тарілкою користується той член сім'ї, в якого нинішній день – особливий. Багато подарункових магазинів продають «спеціальні» червоні тарілки, але можна використовувати будь-яку тарілку, яка є у вас під рукою.

Цю особливу тарілку можна використовувати для днів народження дітей, коли хтось отримує хорошу оцінку, просування по службі, виграє футбольний матч, отримує посвідчення водія або для будь-яких інших досягнень, які ви хочете відзначити. Це слушна нагода висвітлити великі події, а також чудовий подарунок на весілля, народження дитини або новосілля.

Традиції святкування днів народження

Дні народження – чудовий спосіб започаткування та встановлення нових традицій. Крім того, що тато може влаштовувати імениннику святковий обід у кафе й розваги один на один, мама може на кілька днів до й після дня народження розвісити по дому фотографії винуватця урочистостей у дитинстві та в дошкільному віці. Також можна зробити традицією те, що іменинник відкриває один подарунок перед школою, а решту після святкової вечері.

Можна зробити традицією «Святковий сніданок» з морозивом і пирогом. Крім того, незвичайні й цікаві подарунки можуть чекати іменинника після школи. А коли діти ще маленькі, можна відправляти невеликі іграшки кожному з їхніх шкільних друзів, щоб вони також святкували цю особливу подію.

Кулінарні традиції

Чи є у вашій сім'ї фірмовий рецепт або страва, яка принесла вам популярність серед друзів і родичів? Якщо вам подобається готувати, їжа може стати чудовою нагодою створити «смачну» традицію, до якої можна залучати всю сім'ю.

Якщо фірмова страва вашої родини – це грибний суп, ви можете разом влаштовувати походи за грибами, потім також разом готувати улюблену страву, пригощати нею друзів і консервувати гриби на зиму. Можна що осені всією сім'єю збирати фрукти в саду, і це буде ще одним способом установити сезонну традицію, яка може перерости в приготування смачного варення або яблучного пирога. Приготування домашнього печива й цукерок для вчителів або сусідів – також весела традиція, яку деякі сім'ї практикують щороку. Можна просто готувати млинці із шоколадним кремом вранці в неділю й цим ще сильніше зближувати свою сім'ю за допомогою їжі.

Створіть девіз сім'ї

Сімейний девіз допомагає родині згуртуватися. Він фокусує увагу й може мотивувати сім'ю працювати на досягнення конкретних цілей, а також підняти настрій, коли справи йдуть не дуже добре. Є, наприклад, такий сімейний девіз, як «Кожний день хороший, але деякі краще, ніж інші!». На перший погляд, такий девіз здається трохи непоказним, але й він може знайти відгук у серцях членів сім'ї. Не кожен день буває чудовим, але до тих пір, поки ми є один в одного та зберігаємо позитивний настрій у важкі часи, нам усі проблеми під силу – «Доки ми єдині, ми непереможні!».

                                     Родинні цінності.

                         Сім'я- це цілий світ.